Налоговая справка ГФС

Статтею 1 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі – Закон №265 передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі – суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Статтею 9 Закону №265 визначено вичерпний перелік умов незастосування реєстраторів розрахункових операцій суб’єктами господарювання.
Звільнення від застосування РРО для приватних підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування статтею 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено.
Отже, незважаючи на те, що Ви торгуєте безалкогольним пивом, Ви повинні проводити готівку, отриману від покупців такого пива через РРО на загальних підставах.
Нагадуємо: у разі непроведення розрахункових операцій, нероздрукування відповідного розрахункового документа через РРО до суб'єктів господарювання – фізичних осіб, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265.

Шановна Ларисо Григорівно!
Для отримання такої інформації прохання звернутися до відповідної бази даних ДПА України, яка знаходиться на офіційному веб-сайті ДПА України (http://www.sta.gov.ua/control/uk/index) у розділі «Бази даних ДПС платників ПДВ» і оновлена станом на 11.09.09. ДПА в Черкаській області не надає даних про Реєстр платників ПДВ.

Нагадуємо: про трудові відносини приватного підприємця – платника єдиного податку з найманим працівником свідчать: укладена угода та видана ДПІ довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. Для несплати за звільненого найманого працівника 50% ставки єдиного податку недостатньо розірваної з ним угоди. У випадку звільнення працівника підприємець має повернути відповідну довідку, інакше недоїмка по єдиному податку в розмірі 50% від ставки буде нараховуватися доти, допоки підприємець не повідомить про таке звільнення. Довідка – документ суворої звітності, видача і отримання якої реєструється у відповідному журналі ДПІ, з зазначенням номеру та серії, дати видачі та повернення, сплачених сум єдиного податку.

Цікава консультація щодо відносин приватного підприємця – платника єдиного податку з найманим працівником: http://komuna.lviv.ua/content/view/249/38/

Відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998, № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та ст. 9 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами, якщо вони не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив) та ведуть у встановленому порядку книгу обліку доходів і витрат. Тож проведення розрахунків через належним чином зареєстрований РРО в одному з готелів зовсім не означає пряму необхідність застосування РРО в іншому. Для отримання більш детальної відповіді, просимо повідомити, чому у Вас виникло питання застосування РРО в іншому готелі (відбулась документальна перевірка, отримане таке роз’яснення від фахівців ДПІ тощо)?

У разі, якщо фізичні особи - платники єдиного та фіксованого податків здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), положення щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок на них не поширюється (згідно податкового роз’яснення ДПА України щодо застосування пунктів 5, 6, 7 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", затвердженого наказом ДПА України від 14.01.2002, № 20, із змінами та доповненнями)

Шановний Артеме!
Державна реєстрація фізичних осіб – підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи – підприємця. Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1382-IV місце проживання – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає терміном понад шість місяців на рік. Відомості про місце проживання або місце перебування вносяться до паспортного документа із зазначенням адреси проживання особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Про те, що реєстрація СПД здійснюється лише за місцем «прописки», говориться у листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.04.2008 № 3697 "Про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за місцем проживання". Наводимо витяг з листа:
«Следовательно, государственная регистрация физического лица - предпринимателя должна осуществляться государственным регистратором в соответствующей административно-территориальной единице только по местожительству данного физического лица, при этом засвидетельствование самого факта местожительства должно подтверждаться регистрационными сведениями, внесенными в паспортный документ о местожительстве»
Тож для реєстрації підприємницької діяльності Вам слід звернутися до виконавчого комітету Рівненської міської ради.
А після отримання Свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Вам необхідно стати на облік в органі податкової служби за місцем проживання (у ДПІ у місті Рівне).

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України від 23.03.96 р. N 98/96 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі - Закон N 98/96) встановлено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті.
Пунктом 12 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. N 1077, встановлено, що торговий патент видається суб'єкту підприємницької діяльності під розписку у триденний термін з дня подачі заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.
Статтями 3, 31 та 4, 5 Закону N 98/96 встановлено, що оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності та оплата вартості торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.
Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями та оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.
Враховуючи викладене, Законом N 98/96 чітко визначено, що право займатися зазначеними у цьому Законі видами діяльності може надаватися лише за наявності торгового патенту, а також встановлено порядок видачі торгових патентів та терміни оплати вартості торгового патенту.
Тож суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність без придбання торгових патентів, несуть відповідальність, встановлену абзацом четвертим частини 1 статті 8, яким установлено, що за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, суб'єкти господарювання сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII (зі змінами та доповненнями) установлено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з визначенням, наведеним у п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 334/94-ВР), господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією.
Відповідно до п. 1 ст. 167 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Господарський кодекс) корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Аналогічне визначення міститься у п. 1.8 ст. 1 Закону № 334/94-ВР: корпоративні права – це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, одержання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, створено таку юридичну особу у формі господарчого товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, чи в інших організаційно-правових формах.
Відповідно до норм пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР до складу валового доходу платників податку не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Згідно з п. 1 ст. 66 Господарського кодексу під терміном «майно» слід розуміти виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, тобто будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності.
Розглянемо особливості відображення в податковому обліку підприємства внесків до статутного фонду у вигляді різних видів майна.
Основні фонди
Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР установлено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання ним у господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири та місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 – автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Підпунктом 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР установлено, що до продажу основних фондів і нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів і нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи, а до придбання основних фондів і нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів і нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи з подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Операції з внесення основних фондів до статутного фонду суб'єкта господарювання відображаються в податковому обліку платників податків таким чином.

У особи, що передає основні фонди:

згідно з пп. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу – до валових витрат платника податку;

згідно з пп. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР балансова вартість відповідної групи зменшується на суму вартості продажу основних фондів груп 2 і 3.

Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

У особи, що одержує основні фонди:

вартість, за якою основні фонди вносяться до статутного фонду платника податку, збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягає амортизації.
Слід зазначити, що амортизація балансової вартості основних фондів, внесених до статутного фонду суб'єкта господарювання, починається з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів груп 2 – 4, або кварталом, в якому було введено в експлуатацію об'єкт основних фондів групи 1 таким платником податку.

Прохання вказати, на якому з ринків міста Черкас здійснювалася торгівля із сплатою фіксованого податку

Ставка фіксованого податку для громадянина, який здійснював підприємницьку діяльність з продажу товарів (роздрібна торгівля) на Криваліївському ринку м.Черкаси становила: у 2001-2005р.р. 50 гривень, у 2006р. - 60 грн., у 2007р. - 100 грн., у 2008 р. - 60 грн. У 2009 р. ставка податку становить 70 грн.

Ваше питання не відноситься до компетенції органів державної податкової служби - для його вирішення Вам слід звернутися до Фонду соціального страхування

Вам слід звернутися до управління Пенсійного фонду України в Черкаській області